Етимологія (походження прізвища)

Українські прізвища, порівняно з іменами, сформувалися пізніше. У своєму становленні вони пройшли кілька етапів: найраніше постали прізвища української аристократії, пізніше – інших соціальних верств. Зазвичай прізвища походять від особових імен, до яких приєднуються різні суфікси – -ак / -як, -енко, -ич, -ович / -евич, -ук / -юк. В основі цього типу українських прізвищ можуть бути як повні імена, наприклад: Михайло – Михайленко, Іван – Іванюк, Хома – Хомич; так і їхні скорочені, народнорозмовні варіанти на зразок: Захарко – Захарченко, Мішко – Міщук, Луць (від Лука) – Луцюк.

Чимала частина українських прізвищ походить від прізвиськ. Саме серед цього розряду прізвищ найбільше так званих темних назв. Щоб з’ясувати мотивацію таких власних особових назв, необхідно застосувати процедуру спеціального етимологічного (структурно-семантичного) аналізу, як це, наприклад, робимо із закарпатським прізвищем Булеста.

Знаний дослідник Павло Павлович Чучка припускав словотвірно-семантичний зв’язок цього прізвища із сербським діал. булест ‛біла пляма на голові’. Більше, однак, підстав тлумачити це прізвище інакше – як місцеву форму з огубленим о › у від Болеста. Підстави для такого припущення дають різні закарпатські лексеми, що ілюструють таке фонетичне явище, наприклад: бýвдор ‛дурний’, бурíг ‛критий тік’, буг ‛бог’ – бовдур, оборіг, бог відповідно. Щодо антропоніма Болеста, то відповідні власні особові назви нерідкісні в слов’янському іменникóві, наприклад: давньослов’янське Bolesta, ст.-пол. Bolesta, відантропонімний білоруський ойконім Болесты (Bolesty) на Гроденщині та ін. Мотивацію доонімної семантики імені-прізвиська Болеста з’ясовуємо в колі спільнокореневих загальних назв на зразок ст.-укр. болєс(т) ‛хвороба’, 1453 р., укр. бóлість ‛хвороба’, ‛біль’, ‛смуток’.
Деякі українські прізвища утворено від назв регіонів або населених пунктів, з яких походив перший власник відповідного антропоніма, наприклад: Волине́ць від Волинь, Коломи́єць від Коломия, Ра́довицький від Радовиці тощо.

Частина українських прізвищ мотивована різними етнічними назвами, адже українці в минулому контактували з різними народами, що й вплинуло на виникнення відповідних власних особових назв, наприклад: Волошин від волошин ‘виходець із Волохії’, Сербин від сербин ‘серб’, Турчи́н від турчин ‘турок’ та ін.

Отже, звернувшись до Київського експертно-довідкового центру з відповідним питанням, Ви зможете дізнатися про походження свого прізвища..

Експерти нашої установи виконують дослідження походження будь якого українського прізвища.